Якось Ден Кеннеді (відомий бізнес, консультант і тренер) – з невеликою компанією відпочивав у ресторані. Офіціант запитав, що вони будуть пити. Вони відповіли, що хочуть вино. Їм запропонували кілька напоїв на вибір, але потім офіціант повідомив, що у них є особливе дороге вино, яке коштує близько 200 доларів за пляшку. І найголовніше – залишилася всього одна пляшка. Потім офіціант запитав: «Мені продовжити розповідати про інші вина чи Ви зупинитеся на цьому і станете тими, хто купить сьогодні цю єдину пляшку?». Компанія придбала вино за 200 доларів.

Дену стало цікаво, що це за трюк. Він підійшов до бармена, з яким був знайомий і розпитав про все. Хитрість полягала ось у чому …

Це дороге вино відвідувачі купували досить рідко. Для збільшення продажів було, по – перше, введено штучне обмеження: в день можна купити тільки одну пляшку такого вина. По – друге, про це обмеження стали повідомляти відвідувачам і ті стали купувати його значно частіше. Просто тому, що відчували ексклюзивність пропозиції і боялися, що вино дістанеться не їм! При цьому вино дійсно продавалося по одній пляшці в день.

Коли всього  достатньо, нікому нічого не хочеться. Як тільки з’являється обмеження, за жаданим товаром моментально вишиковується черга. Всі жадають віддати будь-які гроші за володіння дефіцитними речами.

Суть в тому, що офер працює набагато краще, якщо після нього вказати обмеження. Вони бувають декількох типів:

• пропозиція обмежена певною датою;
• пропозиція дійсна протягом n-днів з дня отримання повідомлення;
• пропозиція тільки для n людей;
• обмежена кількість товару;
• бонуси для самих швидких тощо.